Далеко, на землі новій
жив добрий Вовк, зовсім незлий.
Із зайчиками грався завжди.
і це не вигадка, а правда.
Він був добріший від добра.
цікаво стало, дітвора,
Що то за звір такий цікавий,
Не злий, не хитрий, не лукавий?
Повірте, це звичайний вовк.
Він був ніжненький, наче шовк.
„Хіба ти вовк” - його питали.
А він у відповідь: „Впізнали”?
Звичайно вовк, а що не так?
Ти ж маєш бути злий, чи як?
Зайців лякати, зуби злі
Вишкалювати немалі.
А він всміхався і казав:
„Чому люд вовка злим назвав?
Адже не тільки я такий,
В сім’ї у нас ніхто незлий.
У стаї нашій всі Вовки
Зовсім не злі, а навпаки.
Якби ви бачили, як мама
Гарненько грається із нами.
І пригортає до грудей,
Вона добріша за людей.
Отих, хто хоче гнати нас.
Повірте, ми всі любим вас.
Із піснею той Вовк гуляв,
Його у лісі кожен знав.
Тварини, квіти і птахи,
А скільки було вже втіхи
Коли він грався з зайченятком,
Маленьким сірирм звіренятком.
А знаєте чому такий
Вовк добрий був зовсім не злий?
Бо всі навскруг його любили
І інших теж любити вчили.
