Зароджувався світ не по годинах, не по днях,
а з ним на світ з’являлися душі пилини,
розкидані по різних мовних таборах.
Всі мови не такі вже диферентні як здавалося,
А кожна має неповторний смак.
Та будьте обережні в житті таке траплялося,
коли дві мови раптом сперечалися,
і хтось веде себе як замаскований хижак.
Прогризуючи серце тихо і повільно,
він відчуває в себе присмак крові на губах.
Та ви ж самі повірили цій мові, здається,добровільно.
Це ви відкрили перед нею власний страх.
Я теж колись повірила одній безглуздій мові.
Вона несла мене холодними струмками,
ця мова завжди ставила акцент на добрім слові.
Вона водила поміж яворами
Я вірила,і я казала їй: «Привіт!»
І та цілунком Юди мені відповідала,
а я не знала про її ранішній лукавий звіт,
там де вона мене думками розпинала.
Але коли моя душа вже стала зовсім не потрібна,
та розвернулася й пішла кудись у даль.
«Так, ця душа вже стала зовсім не дохідна!»
Кумедно, правда , хоча й трішки жаль.
За мить, за чверть секунди навесні,
я пригадала , що моїй є мова відповідна.
Мені згадалися всі недописані пісні
і кожна думка наша проповідна.
Я так давно не була тут, на цьому місці.
На розі біля твого затишного дому
й не чула жодного словечка у кожній твоїй звістці.
Я ж була така зайнята, ще десять хвилин тому.