Це пустота, чи щось подібне цьому,
Так мимоволі з криком на душі, розкутий вітер,
Який відірваний від волі, і небо, яке безмежне в висоті!
Якісь рядки сумні, тривожні, чи відверті,
Якась пора, чи літо, чи зима,
Мабуть, вже сонце сіло за будинок,
А з ним у відчаї поринулась душа...
Чи літня злива, так дощів нема,
Чи осінь - листям клопітлива,
Чи то весна, яка вишневим цвітом всю землю "снігом замела",
Чи то грайливе море бентежиться собі на втіху?
Вже музикой заполонилась пустота,
Вже моря шум невтомним криком з кожним днем реве,
Та так все буде, доки сонце не прийде,
А зараз ..А зараз хмарне небо, і нема ТЕБЕ.
