Пройшли роки, як птахи пролетіли…
І нам вже школу покидати час.
Ми виросли, покращали, змужніли,
Ми – найдружніший і найкращий клас.
І страх, і сум, і радість, і тривога
Сплелися у букети почуттів.
Нас кличе вже в дорослий світ дорога
До нових і цікавих відкриттів.
Ми, наче птахи в небо, відлітаєм.
Блакить безмежна манить нас у вись!
Та ми вернемось й знову посідаєм
За парти, що покинули колись.
Дітей своїх ми приведем за руку
У рідні стіни і під рідний дах.
І з ними ще раз пройдем всю науку,
Немовби знову в молодих літах.
Не плач за нами, школо, я благаю!
Ми залишились в пам’яті твоїй!
Ми новий світ для себе відкриваєм,
Ми прагнем йти до здійснення всіх мрій.
Ніколи! Не забудемо ніколи
Наш тихий, рідний Золочівський край
І клас наш, й коридор, і стіни школи.
Ми виросли. О школо, прощавай!
