Твої слова… Стук серця мого стих…
Та, хоч я провинилась, ти жорстокий…
Ненависть і любов… І я між них…
І сльози обіймають ніжні щоки…
Я біль свою хотіла заховати.
Та ти мене вже вивчив… Не змогла…
Так соромно було про щось благати,
І на очах вже знов бринить сльоза…
Я з усіх сил хотіла зупинити
Той вир емоцій, що були б фатальні…
Чи можна ненавидіти й любити?
Та я мовчу, бо це було б останнє…
Ти говорив, і це було так важко…
Та я мовчала, боячись сказати.
І дихати,здавалось було тяжко,
У Бога жалісно допомогти благати…
І серце, я вже думала, здалось…
На мить подумала, що я вже не жива…
Лише з очей щось боязко лилось…
І я жива… Тільки душа пуста…