Він просверлив у серці дірку
І вставив щось таке колюче,
Що я здригалася від болі,
А хтось шептав: «Усе минуче..».
Так мучив, мучив, користався,
На все закрила свої очі.
Коли ж відкрилась, вся спустілась.
І відірвавшись , рвалась в клочі.
Розбилась кришталем асфальтом,
А хтось збирав ще ті осколки.
І різав пальці, мовчки думав,
Не знав чому така раптова.
Змінилась, стала трохи мільча,
Змутніла від думок незнаних,
Горіла полум’ям сторічним,
Ще довго-довго памʼятала.
А хтось ще стане в мене лікар
І вийме той твій «подарунок»,
Віддасть частинку свого серця,
Бальзам, лікує поцілунок.
А сльози будуть лиш від щастя,
Вся ніжність буде для того,
Що стане щирістю кохання,
Ні з ким не рівнятиму його.
