Під час дощу і снігу,
хурделиці і вітру.
підчас праці і відпочинку,
спотівшим і свіжим,
коли я сам і з друзями,
між колегами і ворогами,
коли мені сумно чи радісно,
буду я посміхатись і радіти життю,
бо незнаю для чого я створений,
але через посмішку я бачу і відчуваю,
як змінюються люди,
стають радісними і приємними,
добрими і щасливими,
як їхні турботи на хвильку відходять,
даючи можливість вільно дихнути,
відчуваю як змінюється світ,
як змінюються кольори смутку на радість,
як любов лікує рани і гонить біль,
і це приємне відчюття,
і я став уже наркоманом,
у якого ломка по посмішку і радість ближніх.