Якщо світ – мелодія,
То ми погані аранжувальники,
Якщо світ з води,
То слово – вода.
(Я хочу снитись тобі дівчинкою,
що продає фіалки в горщиках
на розі вулиць Сонячної і Нижньособорної…)
Якщо все за сценарієм,
то осінь-як-жаль-за-втраченим:
павутиння порветься, -
і Коник-стрибунець не повіситься.
Якщо вмієш бачити,
то бажаю розучитися бачити,
бо нещасна країна
вкотре потребує героїв.
Якщо вчишся чекати,
то чекай не себе, не життя,
не якоїсь там
вирішальної битви
чи ще чогось подібного,
а маленької миті,
коли чути, як янголи склеюють небо,
коли ллється вода для кожного,
коли вгадуєш тони мелодії
і починаєш співати в лад.
(Десь там ще пам’ятають тебе хлопчиком,
Що слухав серця дерев і не любив зірвані квіти).