Спостерігаю за Арсеном, як він радіє, коли бачить інших дітей (а частенько – і дорослих, які усміхаються до нього), як хоче помацати їх, притулитися до них – і приходить думка: виявляється, любов до ближнього, до подібного собі є у нас від найперших наших днів. (Мама каже, що у його віці і я була такою...) Ця любов не з”являється колись потім, тому що священик у церкві так нас навчив – вона закладена у нас Господом від самого початку.
Але куди ж вона дівається пізніше, коли підростаємо? Чому зникає? Чому безумовне почуття приязні до кожного собі подібного натомість поступається місцем егоїстичному почуттю ласки й любові в першу чергу до того, хто любить і симпатизує нам, або навіть є нам чимось корисним? Чому замість любити ближнього, ми ненавидимо, проклинаємо, убиваємо? Ми ж усі були дітьми – то чому ж виростаємо такими черствими, і – такими ж виховуємо своїх дітей? Ми самі придушуємо у них це почуття, або й просто – своєї байдужістю не допомагаємо йому розвинутися, перерости у те, що може стати жертвеною любов”ю до кожного, яка дійсно здатна врятувати світ. Ми створені за подобою Бога – чому ж поводимо себе, мов діти диявола?
...Тепер я розумію, чому Ісус казав: „Пустіть дітей приходити до мене, і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.”
25-28/04/2009
"Ми створені за подобою Бога – чому ж поводимо себе, мов діти диявола?"
Можливо тому, що у світі обїєктивно існує не тільки світло, але й темрява. І так само вона є і в середині нас. Згадайте далекосхідний символ інь-ян. Ми тут на Заході надто панічно відкараскуємося від усього темного в середині нас -- але ж воно від цього нікуди не зникає... Можливо, мудріше було б пильно вдивитися в темну частину власного єства, навчитися розуміти її, співчувати їй... і тоді виявиться, що "не такий страшний чорт, як його малюють". )))
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О-о-о, як приємно знайти людину, яка розуміє!! Темряви у нас справді дууже багато, іноді аж занадто. Та от тільки чому ж так мало прагнення до світла?? Таких, які вдивляються у "свого чорта", та ще й намагаються від нього звільнитися - мало
