Давай не будем випробовувати долю,
не треба йти вже збитими шляхами,
в всіх чиста совість, тільки руки з кров"ю,
а за плечима смерть іде за нами.
Помолюсь Богу за здоровя мами,
Помолюся за тата і за близьких,
умиюсь сльзьми, обійму руками,
а потім голову схилю я низько низько.
Пече всередені, болить від скуки,
а гордість все ще сковує мій страх.
Рабиня пристрасті приймає свої муки,
і вже нічим не відрізняюсь від невдах.
Забула принципи, забила на закони,
ніби завіса диму вкутала життя,
не знаю де ми і не знаю хто ми,
а в голові бляшанки і сміття...
Боже, як просто з"їхати з глузду,
сходинка, сходинка і ти вже внизу,
довкола нікого, так темно і пусто,
і тільки єдину згубла сльозу.
Та варто розплющити широко очі,
забути образи, пробачити страх,
і в темряву світло ввірветься, і рози -
цвістимуть на наших з тобою стежках...
Як сонце, засяє твоя усмішка
і будь яке лихо тебе омине,
так тепло де серце і плюшевий мішка,
я знову повірю: надія - Є...
