Минулої ночі маленьке відбулося диво,
Для більшості хоч не в новинку подібні дива,
Та саме тоді мені випало стати щасливим,
В житті-бо не часто подібне зі мною бува.
Десь в царстві могутніх планет і далеких галактик
Нова засвітилася зірка - як сонце, ясна,
Малесенький, наче піщинка, матерії клаптик,
У Всесвіті - мовби краплинка у діжці вина.
Та радість шумить, наче буйна некошена нива,
І колосом стиглим зростає маленьке життя,
А груди мої розрива щось нове, особливе
І сповнене чимось незвіданим серцебиття.
Упертим наїзником вдаль швидко рветься годинник,
Мов коней, вперед підганя білогриві роки,
Незчуюсь, коли підросте мій рідненький племінник,
Промовивши «дядя», торкнеться моєї руки.
Та радість шумить, наче буйна некошена нива,
І колосом стиглим зростає маленьке життя,
А груди мої розрива щось нове, особливе
І сповнене чимось незвіданим серцебиття.
СПОЧАТКУ ПОДУМАЛА, ЩО В ТЕБЕ НАРОДИВСЯ СИНОЧОК А ПОТІМ ДОЧИТАЛА І ВСЕ ЗРОЗУМІЛА...
ДИВОВИЖНІ ПОЧУТТЯ - ЛЮБОВ ДО ПЛЕМІННИКА, ЯК ДО РІДНОЇ ДИТИНИ!
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ПОТІМ ДОЧИТАЛА І ВСЕ ЗРОЗУМІЛА...
До речі круті в тебе порівняння...Це свідчить про те , що в тебе багатий словниковий запас 
