Відпусти мене в далеч осінню
Перелітним сумним журавлем,
Сіроокою зайдою-тінню,
Сивокрилим безрадним жалем.
Відпусти мене в далеч сльозою,
Хай не тліє печаль на щоці.
Розіллюся луною німою
У тумані, немов в молоці...
Відпусти мене в далеч самотню
Наче пісню, що зранила глас.
Не зігріти дощами безодню,
Коли небо утратив пегас...
Хай відрадою листя кленове,
Як останнє з омрійних іскрінь.
Відпусти мене, грішна любове,
Ув осінню тремку далечінь...
(6.10.12)
Сіроокою зайдою-тінню,
Сивокрилим безрадним жалем.
Розіллюся луною німою
У тумані, немов в молоці...
Хай відрадою листя кленове,
Як останнє з омрійних іскрінь.
ДУЖЕ ГАРНІ ОБРАЗИ - ВИНИКАЮТЬ В ДУШІ МОЇЙ ЕМОЦІЇ І НАВІТЬ БРАКУЄ СЛІВ
Не зрівнюйте кохання з журавлями,що піднялись у небо і у вирій полетіли,а на весні прибиті теплими вітрами, на рідну землю знову прилетіли.В коханні вітер в один напрям дме,не втримаєшся у польоті-журавкою впадеш. Вірш сподобався!
О Лесенько, Ви свою любов у сьогоднішньому вірші просите відпустити, а я її сама відпустила нині (в космос).
Вірш такий ліричний,вистражданий, мелодійний