Я впав. Дуже боляче. Сльози в очах.
Тримаюсь як можу, хоч серце з'їв страх.
Та Богом даровані люди мені
Протягують руку. Хоч я у багні,
У смердючім болоті купаюсь й живу,
Як сюди я потрапив? Незнаю. Траву
Їм я на сніданок, воду п'ю дощову.
Як добре тримати за руку людину,
Яка дуже довго тягне за собою,
Яка не кидає у скрутну годину,
А стане пліч-о-пліч й готова до бою.
Я вдячний, та слів підібрати не можу,
Я дякую просто, і як Воля Божа,
До скону триматиму вас за долоні,
Хай шестизарядник стоїть біля скроні.
Ніколи, ні за що, я вас не покину
Допоки не згину, допоки не згину...
