Де ти, моє кохання?
Де ти блукаєш, скажи?
Серце втомилось чекати
Цю найпрекраснішу мить.
Може, ти десь заблудилось?
Може, ти вже не моє?
Може комусь пощастило
Щастя прожити чуже?
Хай хоч комусь, раз так сталось,
Душа вже змирилась! Пусте!
І серце впустило самотність,
Та з нею у парі живе…
Я знову стрічаю світанки,
І знов посміхаюсь усім,
Я, ніби на крилах, літаю,
Як найщасливіша в житті!
Та тільки так думають люди,
Що дивляться в очі мені,
Бо впевнені, що я щаслива
І заздрять свободі моїй.
А серце ті люди не бачать,
І душу відкрити мою
Вони вже не в змозі, бо заздрять
І вірять, що гарно живу.
А я не живу! Я чекаю!
Я вірю у той світлий день,
Як справжнє, щасливе кохання
Обійме серденько моє!
І серце моє потепліє,
Душа заспіває пісні,
А я посміхатимусь людям,
та тільки насправді тоді!
Де ти, моє кохання?
Де ти блукаєш тепер?
А в серці надія палає,
І я вже чекаю тебе!
