Минае потяг, все гостріш
Хочу твоїх рук...
Я прагну рівноправного союзу
І прокинувшись,
В твоє пличе уткнутись
Став ти ціллю.
Уперто до якої лізу
Зникають почуття,
Приходить вірність
Зле невчасна, і так дарма
Впиваю смуток,
А сліз нема...
Наплювать мрїй музі
На інші сильні руки
Творить вона для тебе
Нескінчену рифму слова.
А я пишу, пишу слухняно!
До дріб́ язку кожну
Твою лінію пам́ ятаю
Поглинаю твій подих
Коли самотність набридає
І чикаю...моменту
...що тебе більше не згадаю.
