Яка ж гарна і чудова наша українська земля!
Природа її вродлива й чарівна, мене окриля.
Ти чуєш, як шепочеться листя у вербових вітах
Й як нектарить літо? Глянь, он пасуться бджоли на квітах!
Подивись! Які широкі лани і безкраї поля
Та як на них родить земля, врожаєм нас благословля,
Чуєш, як чеше коси беріз та верб, грайливий вітер?
Подивись! Ось спадає на нас з небес, сонячний бісер.
Як він грає в оксамиті росі на земних долонях,
Скаче зайчиком по підвіконню, ховається в скронях...
Чуєш, як зігріває душу, Бога природний витвір,
Коли плине зима? Слів описати нема та й літер.
А зима! Пухнаста й чарівна, хурделицею гуля,
Посилає на нас білих сніжинок - гарних янголят,
Що танцюють перед нами танець маленьких лебедят
У зимовому вихорі, різдвяно-зоресяйних свят.
Аж душа радіє! 
Це дійсно щедроти нашої благословенної землі! 
