заховай мене віршем під шпалерами
щоб усі, хто до тебе приходить
завмерли
і раптово побачили
крізь стіни
шрамами
що такої,як я
і з такими ранами
тобі не знайти
ніякими сімейними станами
і чорними прозорими екранами
не замінити.
що кожна мить,
і навіть всі миті
які не знайшла ти
вже змиті
під душем чи у ванні
подихом злиті
останнім
і вкинуті в вічність
твого безмежного
чекання.
Запам"ятай мене такою-
бажаною, палкою, молодою
бо скоро зима,
і я скоро
зупинюсь на тому,
що буду зовсім
небажана та непотрібна
людям
які вважали себе
моїми застудами
або гастритами
або ще краще
буду збита
з цілі моїх днів
тими, хто впав,
піднятись не вмів
повзе, кричить
інколи переходячи
на спів
чи шепіт
а ти покидай свій сарказм
і безпробудний регіт
і можеш жити далі
крізь віків скрегіт,
але виріж мене з себе,
як розгаданий ребус.
і заховай мене під свої шпалери,
щоб усі, хто будуть в тобі,
так само померли.