Пробачте, любі, як щось не так було.
Ви знайте: я вас люблю понад усе.
Ві сні явитися чудовому могло,
Що мене вам саме доля принесе.
Пробачте, милі, що маю я образи,
Коли ви не пускаєте мене кудись.
Лиш хочеться дитиноньці щоразу
Пізнати незрозумілу тАмту вись.
Пробачте. Щиро, від серця ці слова.
Просто забудьте все, що крає серце.
Від того, що робила. Лиш голова,
Вона аж обертом. Відкрию дверцю.
Брами душі вам тихо одчиняю.
Вона зчорніла зараз від переживань.
Не знаю, чи почую "Пробачаєм.",
А знаю тільки - вся щезне пoгАнь.
Молю я Бога і прошу одного:
Було щоб щастя повно і здоров'я.
Позбутись хочу всього холодногО,
Зростивши крила злагоди й любові.