Я так хочу тебе відчувати. Провести по щоці рукою.
Знати де ти, з ким, що з тобою. І безмежно тебе кохати.
Готувати сніданки та каву. Цілувати обличчя та губи.
І тобі віддавати все повністю. Як я хочу з тобою літати.
Щоб ділили не тільки радості. Їх багато, але не одні вони.
Щоб стирав сльози горя своєю рукою. Обіймав й не лишав помирати.
Ти ж поклявся завжди бути поряд, де ти є, відгукнися, благаю.
Ти покинув мене і лишив сліди болю, так нещадно залишив страждати.
Повернися до мене прошу тебе, я не прошу зі мною лишатись.
Хочу знати лише , ну чому, ти залишив мене потопати.
Сльози, сльози, не щирі вже посмішки, стільки фарсу, цинізму дісталось.
Не така я була а такою зробив, чи сама в цьому, я винувата.
Розкажи мені чом ти пішов, не поставив ніякої крапки.
з цього часу лиш безліч крапок, безкінечність незнаної вади.
Це напевне причина в мені, чи ти просто собі так погрався.
Так безглуздо, це все просто цирк. Я не вмію так довго чекати.
Я чекала, я вірила, ха. І кому, ну за що так жорстоко.
Ти розбив. Ти побив, Ти убив. Я тепер як понищена тряпка.
От і все, я прощаюсь навік. Рік за роком рядки ці писала.
Це останній рядок і наш рік. І тепер Я тебе відпускаю .
