Десь потріскують тихо поліна,
Десь тихесенько грає шансон,
І у відблисках теплих каміна
Серця б"ються разом в унісон.
Ти як вихор ввірвався в мій світ
І заставив мене знову жити.
Мед солодких, смачних твоїх слів
Підкорив і примусив любити.
Розчиняюся в твоїх очах,
Від тепла твоїх рух згораю,
Ти зловив мене у капкан,
У обіймах палких потопаю.
Ніжні дотики рук обережних
Й поцілунки таких м"яких губ,
В повній мірі від них я залежна,
Кров кипить, перехоплює дух.
Вже не тямлячи в діях своїх
В насолоду п"янку поринаю,
І в секунднім екстазі двох тіл
Свій світ лиш тобі відкриваю.
Вже жевріють вуглинки в каміні,
Перестав уже грати шансон,
Ми з тобою усе ще в обіймах
Мрійно двоє про щось мовчимо...