Кадр за кадром, обірвані діалоги,
Пауза, стоп, знято або все з початку,
З приходом зими ми позалазили у барлоги,
І єдині рухи – буденна ранкова зарядка.
Наступна сцена на кухні, закипів чайник,
Все просто, залив розчинну каву водою,
Сторінка за сторінкою перегортаю сонник,
Шукаю що ж значить, ти, війна і я разом з тобою …
Фільтр у кофеїні, пальці обвуглені попелом,
Руки побиті об шубу з бетону і цегли,
Нас не зрівняти з нудним натюрмортом або живописом,
Нас не зрівняти, бо ми наче в боулінгу кеглі …
Про нас не напишуть на жовтих газетних полосах,
Мої роботи лишаться в шухлядах трухлявіти,
Тобі розповів би про щось, та не маю голосу,
Хоча ще люблю, та не зможу тебе обігріти ….
Який чудовий вірш!!!! Дуже актуальний, з гарними метафорами)...по-сучасному) 
