Хто має бути – той не є.
Він з переляку не родився,
Прокляв призначення своє
І у безодні розчинився.
Хто був колись, той руйнував
Святині, волю і державу.
А хтось життя за них поклав,
Здобув могильний хрест і славу.
Хто має бути, той відчув,
Але не тут, ні в цьому світі,
Бо в цьому світі голод був,
А там лиш не врожайне літо.
Хто має бути, той пішов
Під захист ряси та кадила
І власне звільнення знайшов,
Коли навколо смерть косила.
Хто має бути, той не став
Героєм Неньки України,
Він не боровся, просто спав,
Тому його народ і згинув.
Хто мав би бути, той підняв
Людей на вільні барикади,
Але( вже вибачте) наклав
На цих людей, як став до влади.
Хто має бути, той вже є,
Але для чого є не знає.
Чи доживає, чи жиє?
В чужій або у власній стаї.
Хто може бути, той буде,
Народиться у славнім краї,
І вільним козаком зросте,
Але, чи тих хто був згадає?!
Обличчя мало хто зараз відкриває, самі розумієте. Але це люди які підправили сталіна в Запоріжжі, і ті хто організовує акції в підтримку Павличенків, і активісти які проводять екологічні акції. Є ще люди готові боротися.
Goran відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно. І є люди які вже роблять, а нам, поетам, потрібно їх підтримувати гарним словом. Бо як казав Іван Франко - "Патріот - це той хто гавкає, аби країна не спала".
Goran відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хотілося б знати героїв в обличча. щоб знати кого підтримувати, а то всі лиш тільки словами діють.
щоб знати кого підтримувати, а то всі лиш тільки словами діють.
Не перебільшуйте 
