Сьогодні у дзеркалі
я зустріла одну божевільну,
Вона пильно вдивлялась
в мої дикі, застуджені очі.
Дивувалась...як до такого
докотитись можна.
Вона кинула погляд на колись-то
дитячу посмішку-
і засапано вела пальцями,
закриваючи рота.
Вона зиркнула раптом благально
і зашипіла від сорому.
А я її не кликала, не впускала,
не добила тоді, коли
віддавалась йому, сонному.
Вона кинулась вниз,із волосся
зірвавши вінок чужий,
тарабанила ліктями із середини
в груди, в живіт...
Я не вірила їй.
Так нехай буде проклята!
Їх всіх в душу вона затризвонила,-
то тепер нехай туди котиться,
де мені цього вдосталь.