О, так. я є не унікальна,
Є люди унікальніші, ніж я.
Такі собі розумнії піраньї,
Що пожирають розум і знання.
Для них усього завжди мало,
Усі таланти - лиш у них,
І щоб життя їм не давало,
Для них замало знань отих.
Вони завжди у русі, щось вичають,
У них виходить завжди все.
Вони розумні, та багато ще не знають.
Життя нас всіх по різному несе.
Хтось має весла чи моторний човен,
А хось пливе на очеретовім човні,
Та шлях один - де острів повен,
Всього. що заслужили при житті.
Бо головне - зробити таки вічне,
А не таке, що лимиться й гниє.
Таке щось вже непересічне,
Але звичайне і просте.
О, так, я є не унікальна,
Але вже точно не така, як всі.
та не робімо тут проблеми колосальні,
Бо всі ми неповторні на Землі!
