Поглянь на небо у ночі!
Чудове,сяюче,яскраве.
Спілкуйся з величчу краси,
Її безцінними скарбами.
Скарби,що в небі угорі –
Нерукотворні й бездоганні.
То – зорі лагідні,ясні.
Творіння Вищої краси.
Не кожен ту красу побачить,
Мирське їм очі застила.
І скаже той “Зірки холодні”,
В кого в душі нема тепла.
Нащо ж те серебро і злато?
Ціною їм – людська душа.
Якщо зірки всім сяють,наче діаманти,
Не потребуючи й гроша.
Їх велич помислів прозора
Тебе на вічне надиха.
Здіймає тихо в небеса.
Щоб крізь віки твоя душа сіяла,
Неначе зіронька нічна.
