Б’ється в грудях, неначе скажене,
Кров прибуває, немов би суха,
Смерть забирає твоє темне серце,
А тіло живе, хоч мертва душа.
Ти болі не знаєш,
Любов тебе вбила
І світ проклинаєш,
Твоя ж це могила.
Твоє серце зів’яло у чорних грудях,
Неначе поплило в минулих віках.
Ти час проклинаєш за мертве буття
У безвість кидаєш всі рештки життя.
Ти жити не хочеш,
Та смерть не знайдеш,
Ти будеш терпіти,
Та ввірветься терпець.
Впадеш із обриву, але не помреш,
Поріжеш ти вени, та кров не піде.
І мусиш коритись, ніде не підеш,
Бо Смерть не людина, що як схочеш прийде.
15.03.2010р.
́