конструктивізм руйнації у вашому вийнятковому позитивізмі
Коли відчиняються ранкові магазини,
в твоїй уяві знову розпинають
під натиском чужих рук Ісуса
вісімнадцятирічні вуличні
білошкірі виродки
забігають у магазин
і наставляючи дуло обріза
в обличчя
симпатичної
дівчини-касирки
вимагають гроші
- Давай усе бабло, sука,-
каже невисокий
vиродок
з маскою Канта
на обличчі.
- Мені потрібні кошти
на забезпечення
просвітлення мого мозку.
Мені потрібно більше книг
більше знань,
мені потрібно більше наркотиків,
щоб розуміти ці книги
- Зрозумій це,
ти білошкіра sука. -
Каже інший його поручник
(він расист відразу ж видно,
хоча всі вони на одне обличчя
ці vиродки
діти капіталістичної продукції,
загублені
Дедали
Космічних прострацій)
Третій vиродок мовчить,
а тоді через маску
Сартра питає
- Чи читала ти, нижча,
Стендаля,
Камю,
чи навіть Газданова?
Вона з жахом
розуміє,
що це кінець,
крах
її міні-кар’єри касира,
вона ж тут працює два роки
і бажала б отримати
місце
завідувача адміністратора
мережі магазинів
четвертий vиродок
регоче
через маску Вербера
і підіймаючи з кишені
револьвер
мовчки стріляє
мозок,
цнотливий
вилітає
і через дірку в стіні
потрапляє на смітник
vиродки
перешіптуються,
радіючи,
що каса тепер вільна
згрібають
усі гроші
в бетоновані кейси
і ушивають
з цього місця
і так кожен день п’ятниці
кожен день святої п’ятниці
виродки божеволіють
через свою неймовірну
на їх думку винятковість
і вбиваючи звичайних
представників суспільства
набувають
священних знань
забуваючи,
що й вони
рано-чи-пізно
однаково подохнуть.
