Холодні руки, зимний вечір,
І зуб на зуб не попадає.
Накинеш шарф собі на плечі,
І йдеш собі, куди - не знаєш.
Проходиш повз палкі вітрини,
Купуєш скляночку глінтвейну,
Вдихаєш аромат родинний -
І вже відразу стає тепло.
І заколисує тебе умить
Мускат, гвоздика, кардамон, кориця,
І думка роєм вже кудись летить -
Летить туди, де завше добре спиться,
Куди завжди спішим на крилах,
І де знайомий кожен міліметр,
До того, розлучитись з ким несила...
Ти йдеш й лоскоче тобі шию светр.
Ідеш-бредеш, п'янкий від тиші,
Смітник шукаєш - викинути склянку,
В думках твоїх - ці алкогольні вірші
І післясмак глінтвейну фамільярний.
Твій мозок колихає, мов на хвилях,
Замість сніжинок з неба летять фрукти.
Це що вино тебе ось так сп'янило?
Ех, може бути, може бути...
дуже люблю глінтвейн.якраз зараз актуальний напій 
