Перефарбовані стіни, рвані навпіл фотографії
ніби лікують.
Хоча насправді,
у твоїй душевній монографії
його все ще безмежно бракує.
Стертий телефонний номер
ще залишився в пам'яті,
мабуть навічно.
І жоден, хоч навіть найкращий, гример
не створить посмішку на твоєму обличчі,
не змусить твої очі сяяти.
Ти так бездумно дозволила йому піти!
Ридаючи не хапала за пальто,
з рук валізи не виривала.
Просто мовчки відпустила його
й холодним поглядом проводжала.
Ти не стояла навколішки,
робивши з себе горду, не дозволявши злитись.
Благаючи, молячи
ти не просила його залишитись.
Дурепа,
ти так і не схаменулась вчасто!
Тепер ти така, як хотіла:
Горда,вільна й....нещасна.
