Місто. Дощ. Відлига. Сніг.
Я намагаюсь проштовхнутись у метро.
Нараз щось капнуло мені на ніс,
як кажуть:"До грошей, буде добро".
Сміюсь сама із себе
на диво видався прикольний день.
то телефон забула в тебе,
то з дому вийшла без грошей.
Спішила. Сіла не у ту маршрутку.
Заснула. Бо не виспалась вночі.
Відкрила очі. Не розумію в якому я закутку.
Та ще й від дому загубила я ключі.
Звичайно до роботи я спізнилась,
Втиснули штраф мені - конкретний.
Перед деректором сльозами я залилась:
"Не треба штрафу. Це востаннє вже. Вчетверте."
Отак пройшов у мене день.
Тепер іду додому та незнаю,
чим відчинити маю я дверей,
напевно знову через вікно влізаю.