Місяць мій тихий, Місяць мій ясний,
Чом знемагаєш, голубе красний,
Чом в нічку темну сам не виходиш
З зірками-сестрами пісню не зводиш?
Ой не виходжу, ой не співаю
Бо горе-тугу в серці тримаю.
Спокій навіки залишив душу
Через дівчину страждати мушу.
Раз було вийшов у вечірню пору,
А вона нишком від чийогось зору
В садочку тиху пісню співала.
Нею,голубка, мене й зчарувала.
Горе ж тій пісні, що з вуст тих лилáся,
Іншому мила в любові клялáся.
Я ж кожну нічку дивлюсь їй в віконце
На віки-вічні вона – моє сонце.
Місяць мій тихий, Місяць мій ясний,
Чом не сіяєш як досі, прекрасний,
Чом в нічку темну стоїш сиротою
І лиш одній світиш ти теплотою?..