Січень стоїть, як на чатах,
Снігом лапатим сніжить,
Лютий мороз в білих шатах
В гості до нас не спішить.
Нині не кваплюсь нікуди…
Ось в сніговій пелені
Маряться сном кучугури
Білі, великі, пухкі.
Бачу тунелі прориті,
Гірки і лід запашний,
Бігають весело діти,
Гомін лунає дзвінкий.
Сани і коні гривасті,
Вітер колючий в лице…
Сипте, сніжинки лапаті,
Швидше морозьте мене!
Де той Мороз-Морозище?
Падає сніг у мокву…
Мабуть старенький спішить ще,
Тяжко йому на бігу.
Нині не кваплюсь нікуди,
Сніг на долоню летить…
Знаю, того вже не буде,
В грудях болюче щемить.
Ще не чекають удома…
Їду в вагоні метро –
Манить узлісся знайоме,
Де не завадить ніхто.
Там, на узбіччі, в дозорі
Ніби солдати стоять,
В холоді, наче прозорі,
Білі берізки. І сплять.
