Він- моє ясне сонце, моє ладо,
Чому ж так усе темно , без нього нездало?
Хочу сказати " люблю" - виходить промовчати,
А скільки вже можна , можна мовчки кричати?!
Хочу до нього полинути ,обійняти...
В очі заглянути приголубити спитати...
І не виходить... клубок у горлі настільки болючий...
Тільки сльози ... тільки терен повсюду колючий...
А він холодний до мене ,уста відвертає,
Боже що ж коїться ?!!! мій світ був і немає...
Я тепер гірше вдови , я вдова при живому чоловікові , при кривавому напівживому серці...
І тепер я вибилась з ритму і хоч частота вимірюється в Герцах...
Я маю забути щастя, маю забути найкращі спогади...
Не залишай мене... не покидай... підожди