Я з долею за стіл сів грати в карти,
Здає колоду добре навчена рука,
Я зосередився, скінчились жарти,
Бо на кону почесний титул дурака.
Роздачу як побачив – вкрився потом,
Ледь посміхнулась доля-лицемірка
І перейшли до мене ешафотом
Шестірки дві і підкидна семірка.
Наступною у бій йде вісім черви,
Ось і пропав єдиний козир мій.
Опісля невеликої перерви
Почув від долі : «ну гаразд, відбій».
Чудовим шансом мусив скористатись,
Допоки поправлялася вуаль,
Тепер настав мені час посміхатись –
Одну за одною я скинув усю шваль.
Залишились лишень солідні карти.
Кого чекає спад, а кого злет?
Неначе відчайдушний воїн Спарти,
Тузом побитий, вибув з гри валет.
Я карту підібрав цілком доречно,
Становище зміцнивши. Селяві.
І на столі лягли беззаперечно
Чотири дами під чотири королі.
Багато в грі було перепитій,
То доля пасувала, то я груз.
У нас вже й карт лишилось по одній.
Я ходжу і мій хід – козирний туз.
Життя це гра - ви влучно підібрали розкладені по мастям карти ті, і так сподобались мені статечні дами - яких накрили зверху королі. фінал який, не поступились долі, і не злякала вас її хитка рука, ви ж не гравець, ви тактик і доволі близька мені така на картах гра
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя справді гра... хоч я і не сильний картяр, але ... мабуть кожен із нас любить перемагати. То чому ж не дозволити собі це із таким сильним супротивником. Спасибі
подумаю ще над тим, як розіграти партію в шахи 
а на рахунок афоризмів - це Ви перебільшуєте. проте щиро вдячний 
