Життя - це прірва розкутих бажань,
Слова "я хочу" не єдині в цій ролі.
Це грізне рестилище вічних змагань,
Де Воля і Серце зійшлося в двобої.
Тиша...І я прожила свою тишу.Моторошно, коли вона, сидить поряд на дивані,а чи на килимку під ногами,але страніше, коли мов за руку тримає,
в лещатах ваше серце. Спогади..Минуле...Пам*ять заповнює прогалини власних емоцій усмішками,дотиком чиїхось рук. Не відкривайте свою душу Тиші...
Душенько людська,світла..Без страху розкрий долоні,подивися на сумніви,які роками ти стискаєш. Вони, наче, привиди,які зникнуть з першим промінням сонця,через причинену шибку. Крок вперед..Змети пил спогадів..
Відкрий очі! Сумні очі... Мов запилена душа,так і той вираз на обличчі, з очима далекої молодості. Поглянь в дзеркало,і в них побачиш
прагнення до життя. Яке велике мистецтво - бачити і розуміти.
Цьому варто присвятити усе своє життя.
Чарівно ! Неординарна манера написання і викладу і мудрість життєва сплелися прозовий вінок,який виростає із першоджерел істинної людської моралі.дякую - отримала масу задоволення ,читаючи .
Вразлива відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олю! Дуже дякую за відзив!Виставляла твір, трохи з острахом.Чи вірно пишу,чи зрозуміють?.Сподівалася на критику.Знаю,що багато недоробок,помилок. Ще раз спасибі!