(Зніяковій. Проґав усе, що мав.)
Якби не татко, ти б не мав роботи.
Якби не мати, ти б не відав, хто ти.
Отак би під мостом себе й шукав.
(Затисла зуби думка про лихе.)
За щастя, що зумів ти сколотити,
Низенько поклонись: "Завжди живіте!"
Велося так з давнісіньких давен.
(Ти завжди вів себе, як манекен.)
Не приїздиш і, навіть, не подзвониш;
Не спробуєш печалі й сліз солоних,
Робочий клас й успішний бізнесмен.
(В житті своїх батьків не цінував),
А вже й не стало. Голову схилив.
Згадав усе: як втік, де завинив.
Та й зрозумів: не жив, а існував...
Зніяковій. Проґав усе, що мав,
Затисла зуби думка про лихе.
Ти завжди вів себе, як манекен.
В житті своїх батьків не цінував...
2013
Згідний з вами! Батько й мати це твого гнізда пташки найрідніші, їм ніколи не було байдужа доля своєї дитини! Лиш би всі це цінівали й розуміли... Гарно
Митрик Безкровний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так-то буває. Ми мусимо про їх пам` ятати, вони найближчі і роблять для нас усе можливе. Велике спасибі за відгук!