- Ти щаслива?
- Він запитав її, з тихим шепотом на вустах.
- А чому ти питаєш? Невже тобі і справді за стільки років, вперше стало це цікаво? Ти ж ніколи не турбувався про мене, ніколи не запитував як я себе почуваю. За всі ці роки ми були разом лише офіційно, але не душевно. Ти говорив що любиш, але не любив. Я знаю це, я це завжди помічала. Я завжди хотіла щоб у нас була сім’я, дітки і ми любили один одного. Так, звичайно з часом, моя мрія частково здійснилася. Ми створили свою сім’ю, але не таку як я хотіла, не таку про яку я мріяла. Ми створили не повноцінну сім’ю (в переносному значенні цього слова). За майже 10 років нашого сімейного життя, в нас немає ні діток, ні любові, ні взаєморозуміння.
- І з її очей потекли солено-чорні, замазані чорною тушшю сльози. Вона, трішки заспокоївшись продовжила…
- Одинадцять років назад, коли я вперше тебе зустріла, моє життя кардинально змінилося. Я закохалася в тебе з першого погляду. Від тоді, я вже не хотіла більше бачити у своєму житті жодного чоловіка окрім тебе. Але в той вечір, ти був не сам, інша жінка була мені перешкодою і завадила мені тебе викрасти в неї, хоч на одну малесеньку мить… Після цього вечора, я повернулася додому і вже цілу ніч не могла заснути. Всі мої думки, були лише про тебе. І тоді я поставила собі за мету, те що чого б це мені не коштувало, ти маєш бути тільки мій.
- Він соромлячись дивитись їй у вічі, постійно відвертав свій погляд, але слухав її уважно. Вона ж вхлипуючи сльозу і ледь вимовляючи слова, все з більшим болем продовжувала…
- Але я не знала ні те: де ти живеш, хто ти і де тебе шукати? Та мабуть доля хотіла щоб ми ще зустрілися і були разом…Так було написано небесами і ця перша зустріч і це кохання з першого погляду, але не взаємне, адже ти ніколи мене не любив. Я знаю що саме в цей день коли ти мені запропонував вийти за тебе заміж, тебе покинула дівчина. Ти її кохав все життя і кохаєш досі. А зі мною одружився лише для того щоб забути її… Я знаю все це, але я тоді зробила велику помилку, коли сказала тобі «так» в загсі. Чомусь тоді я думала що мого кохання вистачить на двох, прикро що я так глибоко тоді помилялась.
- Вона заплакала так, як не плакала ще ніколи. Такого болю вона не відчувала ще ніколи. Їй хотілось кричати на весь світ, а замість цього вона не змогла вимовити більше, ні слова.
В цей день він хотів піти від неї, але побачивши її таку маленьку беззахисну і почувши як вона щиро його кохає, він не зміг… В якусь мить він зрозумів що теж кохає цю дівчину, хоч завжди думав по іншому. Він захотів її захищати протягом усього життя… Він підійшов до неї і міцно обійнявши, сказав – «Я кохаю тебе і буду кохати завжди, ти мій янгол-охоронець, Бог послав мені тебе щоб я зрозумів, якою насправді має бути жінка, я хочу оберігати тебе протягом усього свого життя і найголовніше, я хочу, щоб ти подарувала мені синочка і завжди усміхалася, ти янгол і мені шалено пощастило, що ти мене кохаєш» Вона підвівши голову і подивившись на нього, ще сильніше заплакала. Та це вже були сльози радості, а не горя. Саме в цю мить вона стала по справжньому щасливою і зрозуміла що кохає його, ще більше ніж колись…
ID:
413803
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.03.2013 19:22:43
© дата внесення змiн: 29.03.2013 19:22:43
автор: Іринка Свердан
Вкажіть причину вашої скарги
|