Прощаюсь із дитинством цим казковим,
Подякую за все, що відбулось,
Із сумом пригадаю що не сталось
Та в пам'яті залишу що збулось.
Скажу "бувай" чарівним чистим митям,
Всім світлим, незабутим почуттям,
І лісу, що ділили ми щовечір,
І другу, що в нас спільні відчуття.
Спливло усе найкраще в даль безмежну,
Замело за собою білий слід.
Та все це закарбую собі в серці -
Усі чудові миті своїх літ.
Ростемо ми, міняємось, взрослієм,
Лаштуємось під наш нелегкий час,
Та часточка дитинства не зотліє, –
Навік жеврітиме у серці в нас.
Позаду перші кроки, перші спроби, –
Усе, що серце змусить завмирать.
Веселі миті і життя уроки,
Чудна дитячість – що ще написать!
Подякую я Богу за минуле,
Помолюся за світле майбуття,
І подих у надії затамую,
Все ж знаючи – попереду ЖИТТЯ.
Життя як воно є – ось це пролог:
Невинне, чарівне і, все ж, чудове.
Наступне – це життя не без тривог.
Гірке, бурхливе, юне, зовсім нове...
Не знаю я незвідане майбутнє,
На все ж у світі Божа воля є,
Та постараюсь жити далі путньо,
І вірити у щастячко своє!
