Хоч іноді просіть в батьків пробачення,
Нехай прощаєтесь лише на день,
За біль у серці – ззовні не побачений,
Вони ж одні у нас серед людей.
Ви іноді цілуйте скроні морщені,
І ніжно обіймайте повсякчас,
Та в гості поспішайте, без запрошення,
Батьки – вони завжди чекають нас.
Хоч іноді схиляйте низько голову,
Перед батьками сліз не покажіть,
Вам боляче, нехай за щось вам соромно,
А ви у їхні душі зазирніть.
Їм іноді кажіть що дуже любите...
Життя летить, спливає швидко час,
Ви обійміть, скажіть, що не забудете,
Бо лиш батьки не забувають нас.
... торкається самої глибини душі та серця.... сильно 
