Спитай себе: чи гідний ти, Аби по світові нести Звання почесне українця?
На сайті поетичного клубу України є вірш розміщений сьогодні мною не як літературний твір для Вашої оцінки а як крик душі сьогодення…
Не голосуйте «Проти всіх!»
Не голосуйте «Проти всіх!»
Бо всі – це ми, це Україна,
Не піднімайте ся на сміх,
Бо в тому «сміху» всі загинем.
Байдужим, може, й легше жить,
На хату скраю все звертати,
Та коли щось десь і згорить –
Чи ж не твоя то «крайня хата»?
Аби й надалі ми були,
Аби в усьому світі знали:
Ми Українці, не хохли, -
Погоди б з моря не чекали.
І що я можу? – скажеш ти,
Для України я піщинка.
Ти з небайдужості почни –
З громадського простого вчинку.
І хай зневірились усі,
Мовляв, без нас вже все рішили,
Але з піщинок-голосів
Майбутнього складеться сила.
Ото ж в неділю не проспи,
Щоб «крайніх хат» поменше стало,
Піди і вибір свій зроби,
Аби твій голос не украли.
Щоб потім долю не клясти,
Терпіння зливши через вінця,
Спитай себе: чи гідний ти,
Аби по світові нести
Звання почесне українця?
Хотілося б щоб це була наша з Вами спроба достукатися до сердець співвітчизників. Адже саме в цей час пишеться історія України, нашого майбутнього. То ж не даймо приводу нашій совісті мучити нас за те, що стояли осторонь в німому очікуванні...
-----------
Дякую всім, Хто небайдужий, Кому у серці відгукнувся клич відлунням... Додайте ж іскорку і своїх сердець, Розпалімо тут вогонь небайдужості До нашого майбутнього...
----------
Отож, читайте, думайте, вирішуйте, та розішліть якомога більшій кількості знайомих цю зсилку
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170216.
можливо ще не пізно і ще не все втрачено.
Щиро, уклінно – Ваша Попелюшка.