Вранішнє сонце крізь шпари заліплює кухню
Жалюзі натиском пальців оголюють світло
Перший день березня так проживемо-рухом
Потім вже спека, а, отже, потім вже літо
Днями смугастими скину із тебе скоби
До них невпевненості кроків додам ковтками
Страх залягає поверхнею, страх-бо добрий
Нікчемно тривожити тепер застарілі шрами
Кольору пекла зранку цигарки вуглина
Чаїнок стадо спокій знайшло на блюдці
Ми проживаємо день як в морі краплину
Яку океан тривожить в постійнім русі
