І плачуть тут на самоті
Ангели небесні.
І плачуть не гіркоти сльозами ,
А кров'ю плачучи за нами.
Любов’ю поховані серця,
А душі линуть на небеса .
Вже не розцвітуть, ті серця,
В яких любов палала згаряча.
Чи душі згадку матимуть?
А чи на небесах з’єднається любов?
Що так палала у серцях?
Чи може їй припишуть криваву,
Чорну крапку?
Чи додадуть ще дві?
І лились сльози крові
В ангелів неземних
За тими ,хто поховав
Серце і любов
У блуді і розпусті!
Хто не виправив гріхи:
Любов'ю - світлішим,що є на світі!
І плакали ангели кров’ю
За тими хто ніжно кохав,
Але в серці Бога не мав!
Любов не до душі,
А вже до серця
Та є молитва для неї,
то ви скажіть мені чому
такі реалії сумні :
і серця, і душі?
