Я грати вже не хочу, бо я граю,
Не по свободі а для штампу,
Чому ці люди розбивають лампу,
Душі моєї... Я кидаю,
Всі сили на ті кляті ноти,
Нема тим нотам і кінця і краю,
Всю ніч я граю,
Не для себе.
Лиш дивлячись на небо,
Вже забуваються ті ноти,
І я вже думаю про тебе,
І нова музика йде доти,
Поки це небо яскравіє,
Бо в ньому мої думки зависають,
Летять кудись далеко в море,
Для них відкриті всі простори,
І всю свободу й волю вони мають.
Тож грати буду не для штампу,
І вбити ту яскраву лампу,
Душі моєї, буде важко,
Для вас слабких.