Чи то зима так засиділась,
чи заблукала десь весна,
що замість цвіту светри білі
ще дотепер на ясенах.
Пощулились в парку каштани,
аж по коліна у снігах,
і виглядають кожний ранок
від сонця посланця тепла.
А він грайливо блимне в очі,
від запарів зігріє дах,
з бурульки капне, зарегоче,
розмаже радість по щоках,
до морозця у сани вскоче
й удвох гасають по полях.
...тепер до решти відомо, хто винен у тому, що зима "відкусила" цілий місяць весни - посланець тепла!.. який -
...грайливо блимне в очі,
від запарів зігріє дах,
з бурульки капне, зарегоче,
розмаже радість по щоках,
до морозця у сани вскоче
й удвох гасають по полях... - просто прекрасно викрили і виявили Ви, пане Ігоре, отих двох винуватців, що так весело "гасають по полях"... - прекрасно!
То вони ніяк не розпрощаються- все цілуються, обнімаються, потім знов шампанським брудершафтяться... А потім сидять і думають, хто кого повинен був провести?..
Красивий вірш!