Він чув у снах чиїсь голоси,
багато бачив тих облич
що падали з гнилих сходин,
з сам з собою залишавшись віч-на-віч.
Від знесилення очі розтирав,
подихом наповнював легені
настроював себе на битву проти зла!
Самотній діла свого геній...
Давно іще він був святим,
для мешканців поселі
на світі лиш добро творив,
розбивавши нечисть, об за камянілу скелю.
Священним зіллям біса виганяв,
від тіл що потрапляли у полон
щоб спасти всі сили віддавав...
І часто виходило зло, в вікно.
В очах у нього гордості ні крихти,
лиш погляд мудреця сумний
та серце як і душа такі чисті, від жаллю...
Що інколи комусь неміг допомогти.
У той день сонце
бліду картину малювало.
Неначе щось недобре відчувало.
Лиш трохи виглядавши з-поміж хмар,
що темним кольром ставали
в хатину мати принесла диття,
де в неї зло у закутку прилаштувалось.
Благаючи спасти від пропасті дитину,
старець кволимим руками
на стіл свій Святі мощі розкинув.
Промовляючи якийсь обряд словами
йому у відповідь: хижаки сапіли в спину.
Піднявши руки у гору,
продовжував шепіт свій
в дитяті біс тіло розривав,
вона мучилась падавши з ніг
біс злим ураганом вирував.
Мов на вогнищі, кипіли вени
в мудреця блідла шкіра,
зло кричало: - Мучишся старий даремно...
Вже звідси нікуди не піде.
Її тілом розмовляли голоси пекла
міняли слова на заклинання,
кричавши то поруч то далеко
мов терпить за свою родину якесь покарання.
Стискаючи зуби рвала шнури,
руками себе душила
Служитель небес поклав їй розпяття на груди
та у святу воду шматок хліба кинув.
Змочивши чоло,
помало йшов до старенької шафи
ледь відсуваючи скло, щоб Біблію взяти.
Мати над образом щиро молилась без перестанку
сильно стискавши дівчинки руку
просивши в небес Щиро, - Будьласка...!!!
- Нехай біль цей мене не диття мучить.
Старець взявши книгу Божу
змощеними руками від літ,
важко пересуваючи до столу ноги
запалив недогорівший свічі гніт.
Перехестившись у 3 кути убогої хатини,
Біблію відкрив на потрібному псалмі,
матері здавались вічністю ті години
що переживає на Господній землі.
Диття з мотузок виривалось
невтомно прагнучи шнури перекусити
зло в ньому на волю виривалось
де за планом людям відчай планувало зробити.
Намагалось усьмішку намалювати на обличчі
словами лагідними просило підійти,
руками Біблію схопити
що читалась земним святим.
- Божі слова вічні
як і вселився та так і підеш...!!!
- Перед Господом всі рівні
- Лиш ти Демон тут притулку не знайдеш.
- Покинь ти невинну нівчому душу,
сила Творця нашого сильна
тобі не здолати!!!".
По всьому тілі Демон сховатись намагався
та душу собі забрати.
Жахом зоговив: - Старий ти безсилий!
- Пусти невинну! Закривав клочем сві замки
та з непрагненням покидав дитину.
Покрите чорним фелоном
переможене розпустило червоні крила
покружляло над Стареньким домом,
та стрімко об скелю розбилось...
Юна дівчинка заплющила очі,
в скромну хатину зазирало літнє сонце
мати Дякувала в молитві сидівши в куточку,
та дивилась в віконце.
В перше в житті плакала від щастя,
вії стіклились з синіми очами
сум перетворився в настрій,
коли маля розплющило очі,
та промовивши МАМА...
Ця мить подарувала радість
яку усі колись відчули,
диття ручками міцно матір обняло
та знесилене на руках заснуло.
Знахар завершав вже обряд
тричі хрестившись біля Божественних ікон,
клавши Книгу у її ряд
та ховавши Священний кулон.
Він врятував іще одне життя
яке лиш починало жити,
йакеб пішло у небуття
де темнотою сонце світить.
Зміцнивши те: - Що добро,
завжди перемагає зло!!!
Лиш потрібно вірити у це...
08.05.2010 року...
Гарна православна історія.Бо нажаль таке буває,
Якось і мені прийшлося бачити таке лихо коли стояли до входу Печерської Лаври.Дві душі біснувалися.
Це дуже страшно.
Ель Демір відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, ця багатослівна ваша пані Галино думка справді правдоподобна багатьом випадкам. В житті дуже багато злий дух захоплює багатьох людей... Та добре що є ті хто має силу! Силу ніяких там шарлатанів, а силу від Бога, звільняти від нечисті! Вдячний вам за візит та коментарик
