Журливо затягнулись небеса
В жупан пожухлий з сірого сатину,
І хмаронька на хмарці зависа,
Збиває пух у неземну перину.
Розкрилися ворота осяйні
У блискавках прийдешньої стихії,
Громи вже розчахнулись потайні,
У зливі захлинулись вітровії.
Спадає срібний бісер до землі
В нитках тоненько-рваних, без упину.
Потічки розлилися чималі
У пахощах блудливого полину.
Підхоплюють мелодію душі
У ритміці пісенного мотиву —
Звучать чутливі ноти у вірші
І музика мінорного наспіву.
Відкрилася шпаринками земля,
Їй вітер пригадав найкращу оду.
Купається у повені рілля,
Отримує від щастя насолоду. 2013
Небеса, як сірий сувій з пожухлого сатину, з пуху неземна перина, ворота осяйні у блискавках, розчахнулись громи, захлинулись вітровії, дощ як срібний бісер, пахощі блудливого полину, шпаринками земля - ЦІКАВІ ОБРАЗИ ТА АЛЕГОРІЇ
Lana P. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
переконливо, тепер зрозумів, чому мені з дитинства подобається дощ!
Дякую, приємно, що без ілюстрації вдалося зобразити стихійну картинку. 
