Слова кинжалом ріжуть душу,
І пурпурові мої мрії
Віщують сповідь неминучу
Заковану в кайдани безнадії.
Спекотний день шепоче про розлуку,
І помирають пізні почуття
Я замість крил здіймаю руки,
І на коліна падаю немов дитя.
Холодні й кволі спалахи кохання
Вже не летять у твоє небо
А повернулися в жорстоке покарання
-Тц... нічого не кажи-не треба.
