|
Куди не підеш ,ті ж самі проблеми,
Ті самі спогади і ті самі слова,
Поети пишуть ті ж самі поеми,
А люди рідні там де нас нема.
Та сама усмішка ,що душу зігріває,
Той самий звук, що ріже ніч і сонце,
Обіймів лагідних чомусь невистачає,
Своїх коханих виглядаємо в віконце.
Ті самі люди те ж саме розказують,
Граблі ті самі знову біля ніг,
А дурні знов,незнаючи доказують,
Шукають неіснуючих доріг.
Той самий запах кави ароматної,
І присмак поцілунку той самий,
Усі шукають радості безплатної.
Народ мовчить, хоча і не німий.
Той самий погляд сильно спантеличує,
Брехнею люди часто зловживають,
І кожен свою віру возвеличує.
Хоча суттєвої відмінності не знають
Той самий спогад в голову вривається,
І той самий собака тихо лає,
Любов і дружба в серденьку змагається,
По-іншому ,здається, не буває.
Живем так само,Бога звинувачуєм,
І вийти із системи не стараємось,
Своїм життям ми Господу завдячуєм,
Напевно, не достатньо намагаємось.
Ми просто звикли і по іншому не вміємо,
У доброті завжди шукаєм щось приховане,
Простих речей чомусь не розуміємо,
Життя людське на дурості збудоване.
© Коля Януш
ID:
434002
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 28.06.2013 00:10:55
© дата внесення змiн: 28.06.2013 00:11:21
автор: Коля Януш
Вкажіть причину вашої скарги
|
