Не все в житті ніби туман,
Що не людина то обман,
Що не слова,то зла брехня,
а правда,а правда....забуте каяття.
І кожен день ти виживаєш,
Бо тим людям,що довіряєш,
Стріляє в голову життя
і несе їх в забуття.
Що не людина, то страждання,
Бо у душі живе повстання,
і кожен раз при тій брехні
ми запитуємо у совісті - ТАК чи НІ?
І не важливі урагани чи сніги,
Все зводиться лиш до жаги,
І хто жорстокіший той переміг,
В кого воля слабша той в бою поліг.
Мовчати марно,варто знати
бо кожен здатен з нас програти.
Тож вийдем в люди - скажем правду,
І всіх людей яких розтерли в прах,
повернемо на вірний шлях.
