Коли народжується дитина,
ти почуваєшся наче поет,навіть якщо ним не був ніколи.
До тебе всі телефонують,вітають наче після закінчення школи.
Ти говориш про підгузки і різні кофтинки,
але не забуваєш про нові почуття дитинки.
Ти можеш всплакнути,а можеш напитись,
Дитиною ти тільки з коханою будеш ділитись.
Ти любитимеш дитину до кінця своїх років,
А от дитина буде відповідати взаїмністю -
миром на мир.
І навіть якщо син чи дочка покинуть тебе
і заберуть здоров'я і безсонні ночки,
Ти всеодно будеш пам*ятати день коли вони народилися,
і такими тендітними,беззахисними очима на тебе дивилися.
Ти любитимеш дитину навіть якщо вона не права,
Бо це твоя рідна кровинка і в ній частинка твого життя.
*********
Присвятив цей вірш брату та його дитині...
